Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК. Зокрема, про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлює закон (нікчемний правочин). Визнання такого правочину недійсним судом не вимагають.
Якщо недійсність правочину закон прямо не встановлює, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може визнати недійсним суд. Такий правочин є оспорюваним.
(із ч. 2 ст. 215 ЦК)
