Одного разу прийшла до силової структури новенька уповноважена особа — молода дівчина Олена.
Знайомство з колективом справило на Олену не найкраще враження — усі кремезні, як на підбір. Про таких жартують: «Чолом дуби збивають, а оком петарди підпалюють».
Нові колеги теж скептично поставилися до вмінь дівчини. А щоб її перевірити, одразу ж насипали купу запитів на проведення торгів.
Рис. 1
Читає Олена техвимоги раз — нічого не розуміє. Читає вдруге — знову щось не те. Текст виглядає, як комбінація шифрів і таємних кодів.
Протерла очі, перечитала втретє і відчула, що складає пазл, де не вистачає 90% деталей.
Рис. 2
Як би там не було, треба повертати на доопрацювання.
Але… Як це сказати колегам — велетням під два метри, які ще й не сприймають її всерйоз?
Рис. 3
Навіть у найсміливіших снах дівчині не спало б на думку кинути такий виклик. Її ж одразу за двері виставлять!
Згадуючи біцепси колег, зі сльозами на очах Олена звернулась за порадою.
Подивилась я на цього янгола і сказала:
Ри...
