Кожен замовник намагається убезпечити себе від ризиків у господарських правочинах через належне оформлення договору. Сторони погоджують істотні умови, встановлюють взаємні права, обов’язки та відповідальність за невиконання умов договору, щоб дзеркально стримувати одна одну від можливих порушень.
Однак, якщо в оформленні правочину відійти від законодавчого першоджерела, помилка може коштувати витраченого часу та грошей, оскільки договір вважатимуть недійсним. Пропонуємо розглянути правові підстави укладення нікчемного правочину та його наслідки на прикладі судової справи. Але спершу згадаймо загальні вимоги до всіх правочинів.
Вимоги до правочинів
Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ст. 202 ЦК). ЦК поділяє правочини на односторонні та дво- чи багатосторонні, які у звичному розумінні називають договорами.
Загальні вимоги, додержувати яких необхідно для чинності правочину, знайдете в статті 203 ЦК:
|
